СТАНЬТЕ

ОДНИМ З НАС

Замовте тур >>>

+38 063 688 0692
+38 097 083 9626

like123453

2013-02-06 21:01:04

Прикарпатський марафон або не підкорений Петрос

Маршрут: Вороненко - г. Кукул – г. Велика Козмєська – г. Говерла – майже Петрос. Доволі складний і цікавий. Пройдений 9 травня за 19 годин, з них 1,5 години сніданок і обід.

Похід видався доволі екстремальний цікавий і фізично виснажливий, проте як кажуть - того вартий

Спочатку ідея була така – Лазіщина - Говерла – Петрос – Лазіщина, але в 2 ночі відбулась корекція маршруту в поїзді Рахів - Івано-Франківськ. Мою пропозицію замінити Лазіщину на Вороненко і почати з Кукула мої два колєги сприйняли позитивно. Доречі їх імена – Макс і Проф. (він же Степан). Тож після не тривалих дискусій ми полягали спати на твердих деревяних лавках, попередньо поставивши будильник на 5 ранку. Ще б хотілось наголосити на тому що більшість теплих речей які ми взяли в даний похід використовували виключно в поїзді – якість нашої залізниці таки вимагає бажати кращого (ну про це я ще згадаю пізніше). Тож прибувши на станцію Вороненко о 5 ранку ми посунули на г. Кукул.

Світанок
Маршрут починається із станції в напрямку тунелю (напрямок протилежний руху поїзду) по колії. Дійшовши по колії до тунелю даємо вліво вгору і по дорозі (в нагоді стане карта туристичні стежки Чорногори). До самого Кукула веде добра лісова дорога яка потім його траверсує справа. Пройшовши десь з половини шляху до Кукула ми вирішуємо поснідати – бутерброди, цибуля, чай, яблука – поживно і смачно ).
Близниці
Дійшовши до полонини під Кукулом сунемо вліво вгору , якихось 20 хвилин і ми вже на вершині – дивимося на годинник – 9-20, по часу рухаємось добре. По тій же карті Чорногори визначаємось з напрямком нашого руху, спочатку йдемо по стежці яка йде по стовпчикам колишнього кордону, потім стежка дає різко вправо, а стовпчики губляться. Трохи порадившись вирішуємо йти своїм шляхом, по азимуту. Наступні 5 годин були просто над цікавими – хащі, лісоповали, річечки, підйоми і спуски по буреломах, а ще відсутність сміття. Де не де зустрічались стовпчики, хочу одразу спитатись де саме знаходиться стовпчик номер 8, тобто де він на карті Чорногори – у нас виникли деякі розбіжності на рахунок його місце розташування (варіанти - дві висоти без назви, одна червоний маршрут 1298, друга фіолетовий 1167). По маршруту натрапили на закинуту напівзруйновану хату сховану серед смерекового лісу, цікавість полягає в тому що поблизу нема ні стовпчиків ні навіть натяку на дороги, хто і коли її збудував теж загадка. Десь після 4 годин поневіряння суцільними хащами знову натрапляємо на стовпчики (4/20), надалі стараємось рухатись виключно по ним. Перший раз в житті я зрозумів що мечете в Карпатах може дуже навіть знадобитись ), добре що в нас були не великі рюкзаки, а то я не впевнений що б ми змогли просуватись в даних умовах з звичними 80(100) літровками.

Панорама Чорногори

В четвертій ми вже були на г. Велика Кознєска (стовпчик №4) де пообідавши вирішили трохи відпочити, навіть з пів години поспали. Далі Говерла – по стовпчикам виходимо на до болю знайомий біло-червоний маршрут і строго вгору. П’ята вечора ми на найвищій горі нашої неньки. Людей мало , як не як вже пізнувато, часу розслаблятись нема адже далі ще Петрос. Спускаємось з Говерли і йдемо по дорозі на сідловину під Петросом. По дорозі нас дивує наявність ТУАЛЕТІВ (такий собі український варіант біотуалетів - дерев’яних і без дверей :) ), кількість притулків для туристів і навіть сцена з кам’яним фундаментом.

Закинута хатина
А ще таблички на англійській мові. Особливо порадувала з малюнком крана з якого тече вода і написом питна вода (знову ж таки на англ. мові) і стрілка на джерело ). Останній раз я з Максом тут був ще з років шість назад, тоді такої явної цивілізації на спостерігалось. Пів на девяту ми у підніжжя Петроса, вже починає смеркатись. Ми все одно вирішуємо піднятись, але як виявилось пізніше – даремно. По дорозі зустрічаємо двох фотографів які по доброму кепкують з мого 4 мегапіксельного фотоапарату, кажуть що спалах слабенький ), зате вони явно змінили своє ставлення до нас коли ми поспілкувавшись повідомили їх що йдемо з Кукула і збираємось ще встигнути на поїзд.
Петрос
Пів на десяту ми посередині підйому не Петрос, вже майже темно я постійно відстаю, таки дається взнаки тяжкуватий день, а ще ж повертатись. Вирішуємо спускатись донизу і йти в Лазіщину , адже часу вже обмаль. Спуск доволі екстремальний, під ногами болото , періодично соваємось і падаємо, та й ноги вже не так слухаються. Десь біля десятої ми знову у підніжжя і крокуючи швидким кроком прямуємо в Лазіщину з твердим бажанням встигнути на поїзд Львів-Рахів. Забігаючи наперед скажу що на поїзд ми таки встигли, але від КПП до залізничної станції змушенні були бігти). Отакий от приємний фініш. А ну і ще цікавий факт про «нашу залізницю». Почнемо з початку – тобто з місця продажу квитків, ми прийшли (тобто прибігли) впритик до поїзда і Макс пішов швиденько купляти квитки – вернувся за хвилин десять, добре що якраз на стільки і поїзд спізнився. Виявляється продаж квитків то ціла процесія з їх заповненням і художнім вирізанням ножицями кутів ).
Схил Говерли
Вагон у нас був 3 з кінця і добре що в такий час був на станції місцевий чоловік який нам підказав тактику попадання в поїзд ).
Чорногірський хребет

Матеріал надано учасником:  (м.Ів.Франківськ)

Коментарі

guiopq
[ 2014-05-19 02:14:33 ]
MubxBj zzqtbekbyipo, [url=http://zvjrztmvscjj.com/]zvjrztmvscjj[/url], [link=http://pvrpjyjnrrwl.com/]pvrpjyjnrrwl[/link], http://juisbgblykze.com/

Залишити коментар

Ваше ім'я:Ваш e-mail:Впишіть код захисту:

Для підтвердження повідомлення оберіть чоловіка

folder
monitor
house
woman
man
lock
rss
Друзі: