СТАНЬТЕ

ОДНИМ З НАС

Замовте тур >>>

+38 063 688 0692
+38 097 083 9626

like123453

2010-05-17 20:03:05

Бистриця-Кваси

Маршрут середньої складності,розрахований на 4-5 днів. Пройдений 15.07.08-20.07.08 у складі 3 поціновувачів Карпат - Maksa,Klemu i Punka.

Є у нас хороша традиція - кожного року ми ходимо на більш-менш тривалі походи з умовою що жоден з нас там ще ніколи не був. От і цього року був подоланий новий цікавий маршрут.


1 День. Івано-Франківськ – Бистриця - перевал Легіонів.
2 День перевал Легіонів - г.Погар - пол.Погар
3 День пол.Погар - г.Гропа - г.Братківська - ур. Полонина-Левковець
4 День ур. Полонина-Левковець - г.Татульський Грунь
5 День г.Татульський Грунь - г.Стіг - г. Близниця - с.Кваси

День 1. Як виявилось зараз прямого сполучення Івано-Франківськ – с.Бистриця не існує. Тож добиратись на першу ключову точку нам довелось з пересадкою через Надвірну. З Надвірною в свою чергу сполучення хороше, зранку курсують маршрутки з інтервалом в пів години (до 11 ранку, далі рідше), з залізнодорожнього вокзалу. І звичайно всім відомий поїзд Івано-Франківськ-Рахів який відбуває з вокзалу у 9-15, а прибуває в Надвірну десь за 2 з половиною години. Ми з міркувань етично-санітарних вибрали маршрутку. Тож в 9-20 ми вже були на одній з автостанцій Надвірної. Ще один нюанс – маршрутка на Бистрицю ходить з автостанції яка знаходиться біля костьолу, куди нас і направили місцеві жителі. Відстань між ними ми подолали за хвилин 10-15.
Розклад руху маршруток сполученням Надвірна-Бистриця

з Надвірної 6:10 9:40 13:45 16:45 20:40
з Бистриці 7:20 11:00 15:00 18:00 21:40

Розклад руху станом на 15.07.08

Тож в 9-40 ми поїхали в с.Бистрицю. Звідти наш маршрут власне і почався. З зупинки в Бистриці спускаємося на метрів 50 по дорозі і одразу бачимо жовті мітки. По ним власне і треба йти аж до перевалу. Перевал Легіонів Мітки які ведуть спочатку через міст, далі селом і ґрунтовою дорогою через ліс. Підйом починається аж власне перед перевалом і являє собою серпантин по лісу. Хочу ще з акцентувати увагу на дорозі по якій ми йшли , а точніше повній її відсутності ). Дорога являла собою річечку яка час від часу сягала метрової глибини. Спочатку ми з цим боролись лазінням по завалених стовбурах і обходженням, та це все одно виявилось намарне – в кінці кінців ми все одно промокли до кісток ). Варто ще сказати пару слів про погоду: як тільки ми приїхали то дощик легенько накрапав, а десь під обід вдарила злива. Зупинятись вже не було сенсу, як я вже казав ми змокли повністю, навіть в коверах рюкзаків затекло повно води від чого дно промокло і відповідно речі(спальники). Десь по 4 ми дійшли до перевалу Легіонів. Змоклі і голодні ми вирішили розбивати табір тут же. На перевалі є багато місця для ночівлі і два джерела – одне по дорозі на перевал якою ми йшли, його ви не пропустите ; а друге трохи нижче (метрів 50) стежки якою ми рухались наступного дня – на г. Пантир. Вечір відзначився сушінням промоклих речей і знайомством з доволі цікавим чоловіком з Кийова, котрий вже 3 день чекав знайомих з Сивулі.

полонина Пантир2 День. Зранку знову почався дощ. Тож вихід з табору ми були змушені перенести на 1 дня. Вийшли і попрямували по стежці (пд. напрямок) на г. Пантир. Орієнтувались власне по стежині і приграничних (колишній кордон Чехословаччини і Польщі) стовпчиках. Стежка добротна , стовпчики зустрічаються майже кожних 100-300 метрів, ще й кожен попередній вказує напрямок де знаходить наступний (при умові що його ніхто не перетягнув). Оскільки вийшли ми пізнувато то й пройшли відповідно теж не багацько, а заночували на полонині під г. Пантир. Якщо йти по стежці то після стовпчика 55/3 спускаємося на метрів 200 вниз на пд. і виходимо на велику полонину з купою джерел і хорошими місцями для стоянки. По дорозі нам ще пощастило зібрати з 2 кг білих грибів, то ж вечеря і сніданок вийшли на славу. Та й дощ врешті стих.

3 День. Вийшли о 10. Вернулись до відомих вже нам стовпчиків і рухались виключно по ним, південний напрямок. Десь біля 13-00 підійшли до г.Дурні. Вирішили обійти її траверсом (обгинає гору лівіше – на схід, стежка добротна). Далі вийшли на г.Гропу (вершина - стовпчик №46) і знову знайомі стовпчики які тягнуться далі по хребту. По ньому і рухались, десь по 16 були на г.Братківській (вершина - стовпчик №44). Спускались знову ж таки по стовпчиках, на схід. Треба було шукати місце на ночівлю. А заночувати ми вирішили в ур. Полонина-Левковець. В цьому урочищі колись був цілий присілок пастухів. Гропа Наразі там вже майже все позгнивало, залишилась одна колиба в добротному стані, яка і використовується туристами. Йшли до стовпчика 41/5, далі різко повернули направо (південь). Стежки як такої там нема, орієнтир - кусок синього кулька (ганчірки) на ялині, ці ж «мітки» зустрічаються при подальшому спуску. Ще одна цікава деталь – по дорозі надибали маленький канал з водою який йшов аж до хатин. Правда згодом вода обрала свій шлях, і далі до урочища канал вже пустує. Але оскільки інших джерел поблизу ми не найшли то по воду доводилось ходити саме сюди. Якщо розібратись то не так вже й далеко, метрів за 200-300 вверх по схилу. Ночували в вище згаданій хатинці. Не обійшлось і в цей вечір без цікавих зустрічей. Зустріли собі такого вуйка років 50, з досить не малим пузом). Йшов він з Татарова теж на Свидовець, а далі й ще на Чорногору. Розповів пару цікавих історій з свого походу: як ледь не став на гадюку і як його ноги покусала мошка. Не знаю як на рахунок змії, але його ноги нагадували суцільне місиво…

4 День. Цього разу збирались ми занадто довго, тому вийшли аж по 11. Попрямували ми на південь. З урочища в ліс врізається добротна стежка. Йде вона попри витоки Чорної Тиси. Йшли ми до лісової дороги (з години 2-3), де повернули на ліво – орієнтир: криті лавки і вирубка. Далі по дорозі знову попри потічок. По ній і прямували до будівлі колишнього стаціонару, будинок коричневого кольору з покриттям з бляхи. Де повернули вправо на ґрунтову дорогу яка починається зеленою брамою з підковами (навпроти стаціонару). Краєвид Далі затяжний підйом на полонину (прийшли десь біля 16-00). Де ми зустріли місцевих гуцулів які випасали корів і овець. Проконсультувались на рахунок місце знаходження і напрямку руху і почимчикували далі. Пастух порадив нам заночувати біля «ближніх» або якщо встигнемо «дальніх» озер. Ближніх і дальніх це ми так зрозуміли по відношенню до їхньої полонини. Від полонини рухались на південь, далі почали підніматися стежкою (на захід). Стежка де-не-де помічена знову ж таки синім поліетиленом. Під час підйому на цей хребетик - Татульський Грунь почалась негода – спочатку дощ з громом, блискавками і вітер, згодом густий туман. Діставшись вершини і пройшовши трохи хребтом, ми вирішили розкладатись на ніч. Місця на ночівлю вибрали в улоговині, місце рівністю не відзначалось, але від шквального вітру захистити нас по ідеї мало. Води звичайно ж поблизу не було. На щастя ми набрали її ще на полонині. Під вечір трохи розвиднилось…але згодом затягнуло знову. Почався дощ. В 2 годині ночі почало блискати, вітер прогинав палатку, грім майже заглушив нас. Було по-справжньому страшно. На щастя ця негода скінчилась за годину-півтори. Тоді ж ми і позасинали…

5 День. Встали трохи раніше ніж завжди, таки не спалось після такої ніченьки. На дворі стояв густий туман, видимість метрів з 20. БлизницяПорадились і вирішили таки йти…не хотілось відступати на півдороги. Тож надалі особливих орієнтирів описати не можу, майже 4 години ми блукали в тумані, старались триматись хребта і рухатись в південному напрямку. Десь через 3 години ми натрапили на дорогу, а далі на розвилку, повернули в ліво. З правої сторони від нас, як пізніше виявилось, була Близниця, а прямо перед нам г. Стіг – туман періодично розсіювався на пару хвилинок і давав нам змогу зорієнтуватись. Далі по дорозі ми без пригод зайшли на Стіг і Близницю. За хорошої погоди на ці вершини і машина виїде без проблем…Рухались ми по хребту спочатку до залізної триноги (вершина Близниці), потім вершина Малої Близниці (є табличка). Спускались хребтом по стежці пд.-сх. напрямок на с. Кваси, жовтим промаркованим маршрутом. В селі були десь по 6. Повечеряли, сполоснулись і посунули на вокзал. На Рахів - Івано-Франківськ ми не встигли, то ж вирішили їхати поїздом Рахів – Львів. В Квасах він десь біля 2 ночі.

6 День.

Приїзд в Франківськ о 6 Ранку...

Фото Міша Мельник (Klema)   

Матеріал надано учасником: active-karpaty.if.ua (м.Ів.Франківськ)

Залишити коментар

Ваше ім'я:Ваш e-mail:Впишіть код захисту:

Для підтвердження повідомлення оберіть папку

woman
house
monitor
folder
man
lock
rss
Друзі: