СТАНЬТЕ

ОДНИМ З НАС

Замовте тур >>>

+38 063 688 0692
+38 097 083 9626

like123453

2013-02-06 22:35:03

Петрос

Опис походу на г.Петрос (2020м). 28 – 30 червня 2008 року. Команда: Мирослав Сірко, Роман Тимах, Катерина Мельник, Оксана Кравчук, Роман і Ярослав Кунцяки, Юрко Струж, Ігор Фіняк і Ваш покірний слуга
Не можу сказати, що то вже є традиція, але ми цього року знову на День Конституції зібрали рюкзаки. Нам усім давно хотілося нам на Петросі побувати. Можемо похвалитись, що за рік ми «круто» поміняли екіпіровку: обзавелися новими спальниками і рюкзаками, налобними ліхтарями і каріматами.
Прочитали в Інтернеті купу інформації про г.Петрос, подивились карти, видзвонили наших колєг в Станіславі. Великий бізнесмен і гірськолижник, друг всіх туристів і просто файний хлопака - Андрій Сеньків забезпечив нам транспортну підтримку своїм бусом. Так що, в порівнянні з минулим роком підготовка була значно серйозніша!

День 1. Вилізли з поїзда Київ – Івано-Франківськ. Бусік нас вже чекав. Перед посадкою зробили ще деякі закупки. На цей раз, ми зі страху накупили хліба забагато, і в кінці походу в кожного було по лишній буханці!  Бусік на шаленій швидкості домчав нас до Ясеня (ну, в Яремчі стали і по пиву вдарили, не без того) зупинились ми на залізничній станції, звідки і почали свій похід. Уже тут, в Ясеня виявилося, що дорогу на Петрос, саме звідси, не знає ніхто. Воно і таке буває. Після довгих суперечок, пішли по колії в північному напрямку. Ходьба по зашмірованих шпалах з рюкзаком за плечима претендує на окремий вид спорту. Десь через кілометр, під колією попід місток проходить дорога, на котру ми і звернули праворуч і круто вверх – напрямок Сх.-Пд.Сх. Через годину-півтори побачили вдалині перед собою Петрос, справа від дороги дивний камінний знак (Фото), не зрозуміло, що він символізує, але – орієнтир прекрасний! Знак лишається справа, а ми йдемо вперед, перед очима постійно Петрос і Говерла.
Пройшовши метрів 200 ліском, виходимо на полонину з поодиноким гуцульським ґаздівством і криницею-журавлем.
 Гуцули добрі і привітні, що не скажеш про воду в криниці – каламутна і несмачна. Буквально через 500м в лісочку є джерело з обладнаним водопоєм і справжньою джерельною водою. Коло джерела ми зробили привал і «легенько» перекусили. Ще з годину ходу лісом, і вийшли на дуже гарну полонину. Пару колиб, кошара і потік з джерельною водою. Всі замучені і вже мали надію, що тут заночуємо, але наші провідники сказали, що до Петроса ще далеко, тому щоб спростити завтрашній шлях треба ночівлю робити ближче до гори. Я мало уваги приділяю орієнтуванню, бо Петрос видно постійно і стежка йде вверх. З вище означеної полонини дорога піднімається круто вверх і десь через годину ходу виводить Вас на доволі рівну площадку з двома-трьома старими кострищами і місцем для 3-4 наметів. Через поляну тече потік з обладнаним водопоєм, тут ми і заночували. Спали, як убиті. Перед сном я відзначився. Побачив, що коло нашого табору ходять якісь чужі люди і, взявши до рук сокиру, включив ліхтар і сміливо пішов вияснити, хто це такі… Трохи перестрашив Юрка і Ігорка, котрі ходили до водопою… А я ж думав, що то всі вже сплять… Добре, що вони мене вчасно впізнали, бо хлопці «дужі», могли і. сокиру відібрати…

День 2. Досить добре поснідали. Ми вперше практикували використання «примусів». Їх у нас було два: один газовий другий – бензиновий. Скажу Вам – сильна штука, бо поки ватру розкочегарили, то каву «альбо» чай вже можна пити, вода на тих «керосінках» закипає за 5-10 хв. Від нашої стоянки ми йшли майже увесь час на Пд.-Сх. Чому я акцентую увагу на азимуті, та тому, що ми блуданули… Петроса не видно, а наші провідники щось троха дали маху. Перли «влоб» проти сонця (дуже круто!) поки не вийшли на полонину, де вівчарі пасли отари. Я ще в житті не бачив так багато вівців! Але найбільше вразили гуцульські вівчарки. Ото пси!!! Великі і дуже злі, вони проявляли до нас явно гастрономічний інтерес, і якби той гуцул дав команду… Жартую… Гуцули сказали нам, що ми йдемо цілком правильно, чим нас дуже здивували, бо ми думали, що вже знов заблудили. З полонини знову ж таки по курсу Пд.Сх – круто вверх і ч-з годину вийшли на таке гарне місце, що в житті м такого не видів. Ще раз повторю: на фото цього не побачиш, а описати – Бог не сподобив… Схил усипаний розмаїтими квітами, а поруч язиком тягнеться льодовик, а далі відкривається вид на Говерлу і всю Чоргногору. Фірн на льодовику такий слизький, що не годен встояти. Славчик Кунцяк це попробував на собі – летів вниз метрів з 10 (!), перелякав нас, але з ситуації вийшов з честю. Пофоткались, покидались сніжками десь з годинку і рушили на останній штурм. Година «дикої праці», що називається «на результат» і – перед нами вершина Петроса. На горі симпатична дерев’яна капличка (сильно обгоріла), погнутий хрест. А ще - велика кількість сміття в радіусі 50 метрів від вершини. На горі поспілкувалися з кількома групами туристів, багато хто з них прямо звідси планував йти на Говерлу. Годину побули на вершині, зафіксували сей факт фотографічно. Дорогу вниз не забуду до смерті! Се якийсь жах!
Ми взяли курс на с.Лазещина. (Говерлу ми лишили по праву руку від себе). В деяких місцях спуск був настільки крутий, що їхали на п’ятій точці опори (себто на рюкзаку). Якби в момент спуску нас застав на горі дощ, то гарантую – без травм не обійшлося би.

Десь через 2 години такої муки дійшли до полонини Головчеської 1488м н.р.м. Після цієї полонини стежка переростає в дорогу, але йти від того не легше, бо та дорога майже така ж крута. Тут ми зустріли якусь групу туристів, котру «забув» їх керівник. Це дуже цікавий факт, бо далі, кілометрів через 5, ми зустріли того горе-«керівника» коло кнайпи. Він був такий «файний», що навряд чи він ту групу в той день знайшов.

Трохи легше було, коли йшли лісом, бо жара стояла нестерпна.
На підході до Лазещини (дуже мальовниче село) можна заночувати, а ще можна в селі сісти на поїзд до Станіслава (графіки поїздів є в інтернеті), але оскільки наш вірний колега Андрій був з «бусіком» тут як тут, то о 19.30 ми вже мчали на Станіслав…

На перевалі пили пиво, почували себе крутими туристами і … клялися, що в 2009 на День Конституції… Ну далі Ви знаєте…



Фото Катерина Мельник.

Матеріал надано учасником:  (м.Ів.Франківськ)

Залишити коментар

Ваше ім'я:Ваш e-mail:Впишіть код захисту:

Для підтвердження повідомлення оберіть будинок

man
monitor
lock
folder
rss
house
woman
Друзі: