СТАНЬТЕ

ОДНИМ З НАС

Замовте тур >>>

+38 063 688 0692
+38 097 083 9626

like123453

2013-02-08 09:07:22

Горгани

Маршрут середньої складності. Маршрут на 7-8 днів. Пройдений на початку серпня 2006 року.

Маршрут

1 день Івано-Франківськ-Микуличин-пол. Томнатик-г.Хом'як
2 день Женецький водоспад-Полонина Томнатик
3 день г.Синяк-г.Малий Горган-пол. Бладжив
4 день г.Довбушанка-г.Ведмежик-с.Бистриця
5 день с.Бистриця-водоспад
6 день г.Окопи-ур.Пекло--г.Мала Сивуля-г.Велика Сивуля-г.Лопушна-г.Боревка-пол.Погар
7 день г. Ігровець-с.Осмолода
8 день Осмолода-Калуш-Івано-Франківськ.

Захотілось нам одного чарівного літа пройти щось серйозне, побільше і там де ми не були. Сіли за пивом і кожен почав називати вершини на яких би хотів побувати. От так і народився наш маршрут... Склад учасників які пили пиво, а згодом і пройшли ці чарівні Горганські вершини: Макс, Камась, Клєма, і скромно зауважити - автор цієї писанини - Пунк.

День 1.Напередодні залупившись, ми приблизно у 8 ранку сіли на пижик який прямував на Ворохту, десь після 10 ми були на місці - траса між Микуличином і Татаровом, навпроти підвісного містка, по правій стороні (навпроти кав’ярні). А ще простіше попросити водія зупинити маршрутку "Щоб залізти на Хом’як" або "Біля дачі Ющенка", вони і так все знають і зупинять якраз де треба ). Починаючи з цього містка через Прут і починається наша дорога. Дорога доречі аж занадто добра як на туристів, асфальт і ґрунтовка. Цією дорогою нікуди не звертаючи можна дійти до Женецького водоспаду, але все по порядку. Спочатку ми зібрались видертись на Хом'як і Синяк, а далі лісом до водоспаду. Пройшовши кілометрів зо 5, від підвісного містка треба повернути різко вліво (захід) вгору, як орієнтир чиясь майбутня фешенебельна дача (можливо уже й теперішня). Підйом доволі крутий, але за півгодини-годину ми його здолали і опинились на полонині між Хом'яком і Синяком. При бажані там можна і ночувати, місцина файна , вода близько - стежка попри Хом’як на північ, попри ліс , метрів за 100. Ну але оскільки то була ще година дуже рання, десь біля 1-2, ми полізли на Хом’як...напевно описувати щось даремно , гірка рахується матрасна...але як для початку маршруту теж нічо. Піднялись і спустились доволі швидко і вирішили спуститись до Женецького водоспаду...але вже не знайомою дорогою...а лісом, яку нам власне порадив вуйко який пас коні на полонині при цьому додавши "- Як будете бачити ще коней, то женіть їх сюди , бо вони курва пішли на водопій" , а його певно повідомити забули ). Ну от ми й пішли...Коней доречі дійсно зустріли, але коли ми побачили як вони "бавляться" і при цьому дерева нехотячи ламали , товщини моєї ноги, то обхидили ми їх десятими дорогами). Ну а далі як то кажуть як в сказці "2 дні лісом , а там рукою подати ". Зайшли ми з того всього на якісь чи то лавиносходження чи то буревії, коротше заблукали, ну але добре що надибали на потічок, і пішли по ньому, як не як все одно він мав впадати в потік Женець. До темноти звичайно ми з лісу не встигли вийти, та й стежка повністю пропала. Оце і була наша перша ночівля і відповідно кінець 1 дня...

День 2. Встали о 8, попоїли. Вирішили піти в розвідку. Оскільки ми точно не знали де ми є, припускали що могли зайти за Женецький водоспад. Розвідка вдалась, десь через пів години натрапили на лісову дорогу, яка через 10 хв. привела нас спочатку до траси, а згодом вже траса до славнозвісного водоспаду. Тут ще хочеться додати що якщо ми б йшли цією трасою з самого початку, а не давати вгору на сідловину між Хом’яком і Синяком і не слухали гуцула з полонини то зекономили би день. Вернулись, зібрались, поприбирали за собою територію, і попрямували на водоспад вже з рюкзаками. Вийшли на трасу, жара, а потічок Женець такий холодний і чистий, от і вирішили скупатись. Звичайно ж голяком, як не як природа, людей нема. От тут то і почалось, якраз в процесі нашого інтенсивного нудиського купання під’їхав цілий автобус туристів, з малими дітьми і їхніми не такими вже й старими мамами. Ледве встигли прикритись ). Ну а потім був такий шуканий водоспад, повернення назад по трасі на той же поворот, і знову догори, вечеря і сон...Кінець 2 дня.

День 3. Проснулись як завжди десь о 8. Вийшли по 10, далі зайшли на Синяк, звідки споглядали на гордовиту Чорногору. Далі по хребту - Малий Горган і донизу. Хочу наголосити що спуск з Малого Горгану дуже стрімкий. Орієнтувались спочатку на жовті мітки, згодом на червоні , по них власне і йшли аж до вечора, через пол. Бладжив , попри г.Бабин Погар, до потічка Зубринка. Де одразу за підвісним містком розташувалась мальовнича поляна. Де й ми заночували. Місцина там просто супер - водний масаж, рівнина, смачна вечеря і зоряне небо...ех чого ще душі бажати...

День 4. Добісу тяжкий видався. Кілометраж намотали та й перепад висот...Ну а почалося все як завжди о пів на 8 ранку...встали, зібрались. Знову ж таки орінтувались на мітки....та й Довбушанку важко проминути. Підйом заслуговує на особливу увагу , горгани (камінні розсипи) і нічого окрім, ноги натер до кровавих мозолів (одразу порада - обов’язково зручне високе взуття з твердою підошвою), ще й відстав від основної групи на 40 хвилин, але таки пройшов всі вершини хр. Довбушанки (три). Чи то ми всі змучені такі були, чи просто не розумні (що б не казати гірше), але чогось замість того щоб повернути на пд-зх (ліво) на стежку яка веде в с.Бистриця ми послухали якусь невідому дівчину , яка йшла з групою в протилежний напрямок, порадила повернути на схід і оленями спуститись вниз , тоді ми вийдем швидше на трасу яку нам потрібно. А зрозуміли ми що помилились десь біля 7 вечора і знову вгору, врешті решт вийшли ми на стежку яка веде в Бистрицю. Йшли по ній, де не де зустрічались червоні мітки. Потім стежка загубилась а мітки пропали. Але десь через 15-20 хв. просто вниз ми вийшли на якусь лісову дорогу. Це була 9 вечора, ми були вщент замучені, вода поблизу була, але ледве-ледве капала, добре що хоч жара спала. Правильно кажуть що в житті буває все вперше - десь до 2 ночі не могли заснути від перевтоми, всім щось вважалось і причувалось...таке в мене було вперше...

5 день. Можна назвати матрацним днем. Дорога на якій ми заночували, була дорогою в с.Бистриця , де випивши по пляшечці пива і докупивши харчі ми посунули до водоспаду. Назви він не має, просто водоспад біля села Бистриця, який впадає в озерце. Нажаль річка підмила берег озера і воно витекло, проте водоспад залишився. Там власне і заночували. Підвечір насунули хмари, ми почали вагатись чи треба нам продовжувати подорож , адже йти по мокрому камінню з рюкзаками то таки не дуже весело. На щастя все обійшлось. Ще один нюанс, доволі кумедний який трапився з нами в Бистриці - після того як ми скупились зустріли групу яка якраз йшла на Довбушанку з Сивулі, їм було цікаво куда їм йти і де краще ночувати, а нам, де краще де під Сивулею. Завязалась розмова, ну чоловік середніх років нам почав радити де заночувати за межами села, дослівно не памятаю , але було приблизно таке "- Можете ночувати біля водоспаду, але там повно москалів , десь чоловік з 30, я б вам радив пройти трохи далі, повернути на ліво, а там...як його...як це слово...., а можна я перейду на російську, мені так легше ?". Ну ми від душі посміялись....і таки заночували біля "Москалів" , хоч на справді вони виявились якоюсь скаутською (туристичною) організацією, чи то пак клубу, з Чернігівщини. При чому доволі кумедними. Там хлопчаків і дівчат віком в 15-16 років вело двоє розрядників по туризму - хлопець і дівчина по років так 25-27. Я не пам’ятаю ні їх імен ні прізвищ, ну якщо вони не нароком це колись прочитають , то їм привіт і прохання зв’язатись через цей сайт ! Далі був вечір спілкування і враження від пройденого, доволі цікаво і приємно були почути що в Чернігові і селах діють такі секції з туризму. Кінець 5 дня....

День 6. Дощ так і не впав і ми продовжили свою мандрівку...Йшли по дорозі, орієнтувались по карті і по порадам місцевого населення. Особливих прикмет для орієнтування як таких нема, того можу порадити тільки карту , компас і терпіння, хоча компас то скоріше для самоперевірки , адже все одно весь час є дорога, по цій же дорозі ми вийшли до г. Окопи, це власне і було нашим орієнтиром надалі. Пройшовши цю вершину стежкою ми вийшли на ур. Пекло. Назва себе виправдовує - стежка виводить нас до краю провалля. Далі пол. Рущина - де при бажанні чи потребі можна заночувати. Місцина просто ідеальна - рівнина, місце для вогнища і потічок. Але оскільки до полонини ми дійшли десь в обід то вирішили йти далі. А далі нашою метою був хр. Сивуля. Від полонини на Малу Сивулю веде гарно розчищена і промаркована біло-червоним маркером стежка. Далі по цим же міткам пройшли весь хребет і вийшли на полонину Погар, десь о 7-8 вечора, де й заночували...

День 7. Вийшли з нашої стоянки як завжди. Погода і далі нас балувала - ні жари ні доща. А на горизонті виднілась остання запланована вершина цього походу. Знову ж таки орієнтир, стежка, компас і карта...Хоча десь після години просування ми побачили обриси величезної півкулі - Ігровець...Підйом видався доволі легкий , ба навіть приємний , особливо якшо згадати Довбушанку ). Один нюанс про який мене попереджали і про який тепер я всіх попереджую - підйом на Ігровець дуже пологий, а вершина зовсім не "акцентована" , тому якщо будете на неї підніматись не проґавте ). Вийшовши на вершину знову на трапили на вже доболю знайомі червоні мітки, по них і прямували до самої Осмолоди. Де й заночували, остання ніч на природі...Ще на сам кінець хочеться подякувати тим людям які маркували і розчищали ці всі маршрути і стежки !!!

День 8. Добирання до рідного Франика. Якшо нічо не помінялось то самий ранішній автобус на Калуш їде о 7, а звідти до Франика вже не проблема дістатись. то ж вставши десь пів на 6, зібравшись і випивши гарячої кави ми попрямували за вже навіть трохи скучевшою цивілізацією....

Кінець пригод...

Матеріал надано учасником:(м.Ів.Франківськ)

Коментарі

mbzxyauqz
[ 2014-05-18 09:05:08 ]
Mde1xg erwmviyrokdv, [url=http://hcqbqssbgtml.com/]hcqbqssbgtml[/url], [link=http://kbljrdbuimgr.com/]kbljrdbuimgr[/link], http://hgcxijqnicpv.com/

Залишити коментар

Ваше ім'я:Ваш e-mail:Впишіть код захисту:

Для підтвердження повідомлення оберіть rss

woman
man
lock
house
folder
rss
monitor
Друзі: