СТАНЬТЕ

ОДНИМ З НАС

Замовте тур >>>

+38 063 688 0692
+38 097 083 9626

like123453

2013-02-08 19:20:54

Печера Млинки: Східне Кільце

Подорож-екскурсія в одну з найбільших печер України. Поїздка відбулась 14 лютого 2009 року.

Дуже давно хотів спробувати себе у ролі спелеолога і ось з’явилась можливість здійснити цей задум, а оскільки бажання було завжди то проблем з реалізацією не виникло. Перед цим я був знайомий з печерами дуже поверхнево – знав що вони є, читав про них в інтернеті ну і якось лазив в печерку поблизу Яремче (звіт про це є на даному ресурсі). Того поїздка обіцялась бути дуже цікавою і забігаючи наперед можу сказати що виявилась просто архе цікавою.

Так от, власне про збирання і організацію – запропонували мені їхати Василь і Христина Фученки (мої давні знайомі), за що їм велике і превеликі спасибі !!!! Христина по оголошенню найшла бусік який нас мав би відвести в с. Залісся Тернопільської області Чортківського району, де власне і знаходиться дане чудо природи. Ще один позитивний нюанс – водій Володя оказався молодим хлопакою який просто живе походами, лижами і всякими екстремальними штуками ). Тож підсумовуючи – ми його сміливо записати дев’ятим членом нашої групи, яке він сумлінно виконав: був замикаючим групи в печері.

Ще б хотілось назвати ім’я всіх хто погодився на таку оказію – Василь, Володя, подружжя Фученків я вже згадував, Макс (творець даного ресурсу), його дівчина Світлана, Арсен, ну і автор цієї писанини – Микола (Punk). Збір і виїзд відбувся в суботу 14 лютого о 9 годині. Протяжність дороги приблизно 120 км. В часовому еквіваленті десь до 3 годин (просто дороги в наших селах бажають бажати кращого). Десь о пів 12 ми приїхали в Залісся, далі з допомогою місцевих жителів знайшли туристичний клуб Кристал, один нюанс – є ще в селі спелеоклуб Кристал, це різні організації, але вони тісно співіснують і товаришують, то ж якщо потрапите не до тих то не страшно, вони вам все покажуть і направлять куди треба.

Доїхавши до бази Кристалу ми перекусили, кому треба взяв необхідне спорядження на прокат, необхідний мінімум – ліхтарик (того що на лоба, адже руки у вас точно будуть зайнятті), змінний одяг і взуття (який не шкода), рукавички (по бажанню). Познайомились з спелеологом-гідом Романом який і водив нас наступні 3,5 години по печері Млинки. Такі от послуги екскурсовода-спелеолога коштують 20 грн. Шлях від бази до входу в печеру займає хвилин 8. Вхід являє собою масивні залізні двері, решта можливих щілин замуровано. Поспілкувавшись з Романом приємно радує політика Кристалу – ніякого сміття, в печері не торкатись кристалів, ніяких п’яних в екскурсійних групах…про такі жорстокі правила лишається тільки мріяти в гірському туризмі. Від нього ж дізнаємося про існування багатьох різних маршрутів в печері Млинки для початківців спелеологів, тобто для нас ). Для нас він вибрав маршрут Східне Кільце, який характеризується великою кількістю переплетених між собою лазів, тунелів і залів. Даний маршрут відноситься до 1Б складності, для довідки – в спелеології існує 3 рівня складності, які в свою чергу поділенні ще на 2 підрівня – 1А, 1Б, 2А, 2Б, 3А і 3Б (одне уточнення - категорії складності точно стосуються вертикальних печер; на рахунок горизонтальних, напевне вони всі відносяться до 1 категорії ). Ще багато розповів про відкриття печери, її розвідування, власне утворення, на цьому не буду зосереджувати Вашу увагу оскільки вже є безліч інтернет ресурсів з даною інформацією. Лише додам що півтори роки тому відкрили нових 10 км печери, таким чином до колишніх офіційних 29, додаємо ще 10 і отримаємо 39. Ці нові 10 км отримали назву – Дальні Райони. Зараз спелеоклуб Кристал розробляє повну карту печери Млинки, з залученням усіх найновіших технологій, для внутрішньо клубного користування.

Після такої от корисної і цікавої інформації почалось саме цікаве, три з половиною години під землею на глибині 25-40 метрів в абсолютній темряві. Даний маршрут був дійсно дуже різноманітний, від величезних залів і алей до вузьких і майже непролазних лазів. Було і пару так званих технічних зон – тобто простих для спелеологів відрізків шляху, але явно не простих для нас). Тут хочеться згадати «Роспору» , це коли ти лізеш по щілині впираючись в одну стінку спиною, а в другу ногами і так боком пересуваєшся. Ще один нюанс про який хочеться сказати – орієнтування, і я і Макс стоптали на одну сотню наших Карпатських стежок, були в різних ситуаціях, але тут під землею визначити хоча б напрямок куди йдеш, для нас було нереально, що ж надіюсь з досвідом навчимось. Ну і як тут не наголосити на неймовірну красу і естетику підземного світу, стіни відблискують від ліхтарів казковим білим сяйвом, різні величезні химерні камені, кожен з власною специфічною назвою, жовті і білі кришталики (які категорично забороняється чіпати руками) і ще багато-багато цікавого яке описати просто не реально. Це треба просто самому там побувати…

Під такими враженнями і постійними змінами підземного ландшафту час неймовірно швидко сплинув. І десь пів на 4 ми вже були на денному світлі, всі в болоті і в синцях, але з неймовірно позитивними емоціями.

Ще з пів години поспілкувавшись з Романом і обмінявшись контактами ми попоїли і попрямували на Франківськ. Майже всю дорогу говорячи про печери і що туди ми безперечно ще приїдемо і пройдемо багацько маршрутів.

До речі за поїздку в 240 км ми заплатили 480 грн, 2 гривні за кілометр, по моєму не багато. Тож підсумовуючи витрати 60+20=80 грн. плюс харчі з дому.


Коментарі

Kalyn
[ 2016-06-14 03:07:53 ]
You've captured this pefycetlr. Thanks for taking the time!

Залишити коментар

Ваше ім'я:Ваш e-mail:Впишіть код захисту:

Для підтвердження повідомлення оберіть rss

rss
woman
man
folder
house
lock
monitor
Друзі: